Зміни життя на краще силою думки!

На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Ів. 1:1).

Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього (Ів. 1:3).

Слово – самое сильное оружие человека (Аристотель)

В першому есе я розмірковувала про те, що і древня мудрість, і новітні наукові дослідження стверджують, що їжа має безпосередній вплив не тільки на фізичний стан здоров’я, але й на біохімію мозку, а саме на наші думки, емоції  та почуття.

13307453_521574414694383_3342650925018002041_nНа цей раз я хочу поміркувати про зворотній зв’язок. Адже наші думки також можуть змінити і наші харчові звички, і почуття, і абсолютно усе в нашому житті. Тобто, навіть знаючи, як правильно їсти/рухатись/спілкуватись іт.д. можна продовжувати робити прямо навпаки і тим самим залишатись з тими ж проблемами, що і були. А все тому, що певна структура нашої особистості хоче мати ці проблеми і має з того певні вигоди. І тільки створивши справжній, непереборний намір змінити життя на краще та довірившись Богу (Життю/Всесвіту/Долі) можна дійсно щось змінити.

Існує безліч моделей побудови нашої психіки. Узагальнено і спрощено можна уявити її як вертикальну структуру з трьох частин «підсвідоме-свідоме-надсвідоме», що знаходиться в колективному несвідомому (всесвітньому енерго-інформаційному просторі).

Підсвідоме – це структура, в якій накопичується весь наш досвід (включно з негативним), а також стереотипи та установки. І яка має властивість впливати на наші рішення, поведінку і, відповідно, наше життя. З самого народження ми всотуємо усі страхи та комплекси наших батьків, а потім інших людей,з якими комунікуємо і все це стає тими перешкодами, які не дають нам в житті досягати наших цілей, втілювати наміри в життя: від бажання бути стрункою до гармонійних стосунків, подорожей, достатку та ін.. Євгеній Гільбо називає цю структуру «наглядачем», що цілком відповідає його функціям: він пильно стежить за тим, щоб ми не виходили за встановлені рамки, та покірно відступає при усвідомленій роботі над собою.

Наша свідома частина  — це те, що ми розуміємо, усвідомлюємо в нашому житті. Наші роздуми, міркування, прагнення іт.п. Та часто наша свідомість знаходиться в напівсплячому режимі: ми неначе біороботи: виконуємо закладену в нас програму, не замислюючись «чому?». Та саме це питання може змінити життя («чому я нещаслива?», «чому діти хворіють?», «чому сім’я руйнується?», «чому немає грошей?» іт.п). І саме з його появою почне приходити безліч відповідей через людей, книги, журнали та інтернет. Головною ж відповіддю буде питання відповідальності. Усвідомлення того, що тільки ми самі створюємо свою долю, свідомо чи несвідомо. Що потрібно взяти на себе відповідальність за власне життя і почати свідомо керувати ним.  Тоді постає ще одне питання — «ЯК?». Як бути щасливою, як досягти бажаного, як позбутись «хламу» в голові та ін.. Свідомість, усвідомленість – це і є коротка дорога до щасливого життя. Але як досягти усвідомленості? На це питання я і хочу спробувати відповісти. І без наступної структури «надсвідомість» нам не обійтись.

Надсвідомість – це та частина нашого Я, яка МОЖЕ абсолютно ВСЕ, яка ЗНАЄ абсолютно ВСЕ і яка є частиною Всесвітнього Розуму і нашою Інтуїцією. Чому ж тоді люди переважно нещасливі? Чому наша Всесильна частина, наше нематеріальне тіло (яке, як кажуть езотерики, складає невидимих 97% нас самих) не робить нас усіх багатими, успішними та радісними? А все через Свободу Волі. Тобто ми маємо повну свободу у виборі Долі, у тому як жити і що мати. Ось тільки втілюється в життя не те, що ми хочемо, а те сміття, яке ми назбируємо в нашу підсвідомість протягом зростання та соціалізації. І наше покірне Вище Я день-в-день виконує наші несвідомі деструктивні вказівки. З цього приводу в Інтернеті ходить така притча:

Мужик в троллейбусе едет и думает: «Жена — стерва, друзья — подонки, начальник — дебил, работа — дрянь, жизнь — говно… «За спиной мужика стоит ангел, записывает в блокнот и думает: «Какие странные желания, а главное — одни и те же каждый день! Но ничего не поделаешь, надо исполнять…»

Що ж робити?

Існує класичний шлях – шлях психоаналізу: пошуку дитячих травм та інших травматичних ситуацій, що призвели до негативних установок та пропрацьовка цих моментів. Дійсно, тільки усвідомлення проблеми (установки) є вже 50% її вирішення (усунення). Ось тільки установок може бути так багато, що може і життя не вистачити, щоб усіх їх відшукати в підсвідомості, усвідомити та пропрацювати.

new-mindТа є добра новина: ми можемо змінювати життя на краще оминаючи довгі самокопання. Для цього нам потрібно просто сконцентруватись на тому, що ми хочемо, а не на тому, чого не хочемо. Це і просто і непросто водночас. Просто – тому, що це працює буквально: як ми думаємо – те і маємо! Непросто – тому, що звикли думати негативно і не вміємо контролювати хід  думок. І тому що «наглядач» буде старанно захищати свою зону комфорту, наше «болотце», в якому недобре, та принаймі все знайоме. Адже зміни завжди лякають і саме тому я вище писала про необхідну умову – довіру. Довіру Творцю, Всесвіту, Долі або називайте це так як вам звично. Це означає, що, наприклад,  коли ми бажаємо, щоб чоловік приділяв нам більше уваги, купував подарунки, запрошував на романтичні вечері в ресторан та підтримував у всіх починаннях, а в реальності він ніколи цього не робив і можливо не здатен на такі вчинки, то бажання може бути здійснене лише зміною чоловіка. Тоді потрібно спитати себе, чи ми готові до таких кардинальних змін (розлучення і все, що з того витікає)? Чи може прийняти все таким, яким воно є?

Зазвичай найбільшого успіху в житті досягають переважно ті, хто пережив сильні втрати і страждання. Хто падав на саме «дно», але зміг від нього відштовхнутись і вийти з порочного кола невдач та нещастя. Їм не було що втрачати і будь-яка зміна була краще за те, що є. В критичних ситуаціях людина ладна робити що завгодно, залишаючи своє «критичне Я» сидіти тихо та не висуватись (тоді як в посередній ситуації скептицизм переважить): ходити до «бабки», читати афірмації, слухати аудіо настрої, їздити в місця Сили, робити неймовірні ритуали та ін.. І все це буде лише для одного – обійти «наглядача» і звернутись до Надсвідомості, Вищого Я. Задекларувати для своєї всесильної частини непереборний намір на щасливе та успішне життя. І якщо залишатись вірним своєму наміру, то «наглядач» поступово змушений буде відступити, дозволити нашій всесильній частині дати нам те, про що ми мріяли.

Якщо говорити про мрії, то хотілось би уточнити, що для їх здійснення потрібно трансформувати бажання у намір. Чим відрізняється бажання від наміру? Намір – це те, що тобі необхідно і те, що ти вважаєш потрібним і доступним у виконанні. Наприклад, якщо ми хочемо пити і маємо намір випити води, то ми встаємо, ідемо на кухню та наливаємо собі склянку води. Бажання ж, як і мрії, завжди віддалені у нашій свідомості важкістю виконання. Але важкість виконання – чисто суб’єктивне поняття. Якщо ми, наприклад, ніколи не літали на літаку – то мрія про політ буде здаватись чимось нереальним і доступним лише вибраним. Та мільйони людей щодня літають по справах і вважають це досить рутинною справою. Як же повірити, що і в нашому житті це можливо?

Вірити не потрібно. Просто треба сформувати намір, в якому буде все прописано чітко і ясно, а далі відпустити усе на волю Долі. Ось тут теж можуть виникнути проблеми. Одразу включаються думки «у мене така-то зарплата, як я то отримаю?», «я така… (груба, негарна, тупа…), хто на мене зверне увагу»  і т.п. Можливості Всесвіту безмежні, але саме такими обмежуючими думками ми унеможливлюємо здійснення того, що бажаємо. Потрібно сказати собі: «Я дозволяю собі це отримати будь-яким чином (собі та Світу на добро – обов’язкове екологічне додавання)». А тоді лишається тільки відпустити бажання, продовжуючи жити і бути готовим прийняти «дарунок».

Тут також треба відмітити, що часом нам дається те, що ми просили, а ми можемо самі непомітно від цього відмовитись. Можуть спрацювати програми «я не достойна», «я не можу таке мати, коли навколо стільки бідних» або «іншим більше потрібно, ніж мені» і т.п. Не має значення як до нас приходить те, що ми хотіли. Важливо приймати, адже якщо ми не приймаємо, то знову записуємо на підсвідоме програму «нещастя та невдач».

Як же цього уникнути? Замість «наглядача» включаємо свідомого «спостерігача» — фіксуємо власні думки, емоції та вчинки. Без критики та оцінок. Просто відмічаємо про себе те, що відбувається у внутрішньому світі і як це впливає на світ зовнішній. Це називається «активною медитацією», коли ти не усамітнюєшся, а практикуєш усвідомленість в дії, у взаємодії із соціумом. Таким  спостереженням можна відловлювати блокуючи установки і думки й трансформовувати їх у конструктивні. Наприклад, думку «я не достойна» замінюємо на «я достойна усіх благ самим фактом народження», а думку «я не можу таке мати, коли навколо стільки бідних» на «у кожного своя неповторна доля з власними уроками життя і якщо я буду щасливіша, то зможу більше добра принести цьому Світу».

Тепер хочу поділитись деякими робочими техніками, що допомагають  обійти «наглядача» та здійснювати наміри. Перш за все, усі наміри мають бути записані. В наших головах безперервно крутиться безліч думок на усі можливі теми. Як же наше Вище Я буде виловлювати з цієї «каши» те, що нам дійсно необхідно? Тільки якщо ми виокремимо намір серед усього іншого. Найкраще цьому сприяє фіксація думки на папері. Треба завести спеціальний зошит або блокнот, в якому потрібно записувати все, чого ваша душенька хоче. Одна з методик, «27 бажань», рекомендує розділити блокнот на дві частини і в одній записувати усі матеріальні бажання (включно з бажаннями купити нову зубну щітку чи мати будинок біли соснового лісу), а в другій частині – нематеріальні (як бажання вивчити іноземну мову, відпочити в Іспанії чи мати гарні стосунки з людиною). Від початку в кожній частині має бути по 27 бажань і, по мірі їх виконання, потрібно записувати нові і нові. Кожне виконане бажання потрібно підкреслити зеленим кольором та написати поруч «Дякую!». Так ми бачимо, що вони таки здійснюються і наше підсвідоме поступово ослаблює «хватку» щодо «нездійсненності» інших.

Варто також зазначити, що наміри важливо також правильно формулювати. Наш мозок не знає ні минулого, а ні майбутнього. Неначе новонароджена дитина, він завжди існує «тут і тепер». Тому формулюючи намір «я хочу» чи «у мене буде» ми ризикуємо завжди «хотіти» чи залишати бажане у примарному майбутньому. Тож ось деякі правила формування наміру:

  • Намір потрібно формулювати в теперішньому часі або так, наче він вже здійснився.
  • Намір має бути сформульовано позитивно (без частки «не» та негативних слів (наприклад, замість «я не хворію» — «я повністю здорова»)
  • Намір повинен стосуватись лише нас самих (ми не можемо бажати, щоб мама одужала, чи чоловік перестав пити, або щоб «сусід здох» — це по-перше насилля над іншою душею (навіть із самими добрими спонуканнями), а по-друге наше Надсвідоме досить егоїстичне і не спішить здійснювати бажання для когось, окрім Себе)
  • Бажано, щоб намір був щирим, у згоді души та розуму. Кожен раз потрібно прислухатись до себе і відслідковувати, чи це справді наше бажання, чи воно навіяно батьками та соціумом (я хочу мати машину, щоб довести комусь «яка я крута», чи це дійсно моя потреба у комфорті та зручності пересування; чи я хочу отримати третю освіту, бо мама не мала жодної та заклала мені програму на здійснення її нереалізованих мрій, чи я дійсно бачу  в новій освіті можливість розкрити власний потенціал)

Зошит бажань дуже добре впливає на відкриття і розуміння власних потреб. З часом їх усі треба перечитувати: щоб перевірити, які здійснились; можливо якісь переписати, переформулювати чи зовсім викреслити, як неактуальні (таке теж можливо). Це дуже гнучкий та ефективний інструмент в роботі з собою та формуванням власного життя. Та зовсім не обов’язково розділяти бажання на матеріальні та нематеріальні. Також не має значення кількість  — ви можете записати хоч по 50, хоч по 100. Головне – це ні в чому себе не обмежувати. Особливо це актуально для тих, хто звик «жертвувати» собою де треба і не треба та ставити власні потребі в кінець нескінченного списку потреб близьких.

balloons-beautiful-dreams-house-photography-sky-favim-com-100779Після того, як ми дістали усі свої мрії, бажання та наміри «на поверхню», записали їх, можемо приступати до їх здійснення. Можливо ви давно думали про ванну з ароматною сіллю та все «руки не доходили»? Тоді потрібно вписати це у список найближчих покупок, купити та насолодитись на усі 100%. Це буде першим кроком у піклуванні про себе, у переконанні підсвідомого, що «я достойна» та у здійсненні інших мрій. Насправді можна виявити, що більшість із записаних бажань – вже доступні і це відкриває двері у Світ більших можливостей.

Тоді потрібно виокремити 1 – 2 наміри, здійснення яких дійсно найактуальніше. Ви можете взяти і більше намірів й опрацьовувати їх паралельно. Та найкраще – зосередитись на чомусь одному, адже наші думки мають енергію і тим краще, чим більше ми своєї енергії вкладаємо в одному напрямку (рівень енергетики можна піднімати і від цього наміри будуть здійснюватись швидше, іноді навіть моментально, але це вже тема для окремого ессе).

Найважливіше чи найактуальніше бажання можна проговорювати мантрою багато разів поспіль дорогою на роботу чи додому (техніка афірмацій), змушуючи стишитись внутрішній діалог неспокійних думок. Можна записувати на папері 21 раз 21 день поспіль. Можна начитувати на склянку води, випиваючи її опісля. Можна записати на стікері та повішати на самому видному місці. Також добра техніка «Маячок», коли бажання згадується та проговорюється при певних «знаках»: літак у небі, однаковий час(12:12), червона машина і т.п.  Ще можна намір вплести у браслет і носити його на руці, намалювати в колі (техніка «мандала»), вклеїти у мапі візуалізації. Кожен може обрати найбільш підходящу йому техніку або використовувати їх усі в різний час та в різних ситуаціях. Вони усі працюють дуже сильно і це багато разів перевірено на практиці (і тепер ми знаємо, що містики тут ніякої немає – все це лише робота з власним розумом).

Іноді негативні установки дуже сильні або існує дуже слабка віра, що все можливо. Тоді не обійтись без додаткових технік. На цей раз нам потрібні техніки для очистки «карми» (причинно-наслідкового зв’язку), деструктивних програм, негативних досвіду та мислення. Одна з них називається «фіолетовий браслет» і була запропонована Уїллом Боуеном. Її суть в тому, щоб одягти браслет на руку і впродовж 21 дня (стільки потрібно для закріплення нових нейронних зв’язків та вироблення нової звички) уникати скарг, жалінь, негативних думок та висловлювань і агресії – тобто мислити позитивно, про активно та усміхатись як зовнішньо, так і внутрішньо. Якщо не вдалось дотриматись правила, потрібно перевдягти браслет на іншу руку та почати відлік заново. Скажу вам з досвіду, що на початку браслет «стрибає» з руки на руку декілька раз на годину. Та згодом стає легше себе втримувати у позитивному напрямку і поступово браслет оселяється на одній руці на все довший і довший термін.

Також добре працюють техніки Хо’опонопоно та «Я бажаю усім щастя». Про першу розповідається у книзі Джо Віталє та Др. Хью Ліна «Жизнь без границ» і вона заключається в мантровому (багаторазовому) повторенні 4 фраз:

«Я люблю тебе

Мені дуже шкода

Пробач мене будь ласка

Я дякую тобі»

Другу запропонував ведичний психолог Олег Торсунов і вона також складається з багаторазового повторення фрази («Я бажаю усім щастя»).

Обидві техніки дуже добре очищають від негативних програм та іншого інформаційного сміття, записаного в нас, покращують Долю, допомагають вирішувати конфліктні ситуації та змінювати внутрішній стан на краще.

Звісно, дуже сильно і позитивно впливають на нас молитви. Не має значення якого віросповідання. Кожен обирає те, на що відкликається Душа. Можно читати готові молитви, а можно створювати власні. Молитва прекрасно очищає розум та душу, виводить з негативного стану у позитивний, налаштовує на світло та добро. А що ми маємо всередині, те і притягуємо у зовнішньому Світі.

Мені сподобалась думка, що у Бога не варто нічого просити, адже Він і так нам віддав абсолютно Усе. Богу можна лише дякувати. Дякувати за все: від глобальних речей до самих дрібниць. Прохання (запит на виконання наміру) треба звертати до Вищого Я або Ангелів (є також техніка написання листа Вищому Я або Ангелу-охоронцю з описанням проблеми та проханням її вирішити, якого потрібно покласти під подушку на ніч).

Вдячність є чи не найголовнішою умовою виконання наших бажань. Уявіть, якщо ви щодня робите щось добре певній людині, а у відповідь чуєте лише скарги та звинувачення? Напевно скоро вам не захочеться робити добро цій людині або загалом.  Тож перед тим як чогось бажати, варто було б написати список усього, за що ви вдячні в житті. А також можна кожен день у спеціальний «Щоденник вдячності» записувати мінімум 3 гарних речі, що стались за день. Так ми вчимось цінувати те, що маємо; починаємо бачити більше добра та налаштовуємо власну увагу на пошук позитиву. Для наглядності є один експеримент: огляніться навколо та запам’ятайте усі речі коричневого кольору, після чого закрийте очі та перелічіть, які речі навколо були блакитними. Скоріше за все, буде дуже важко згадати блакитні речі, адже ви звертали увагу на коричневі. Так і у житті: якщо ми звертаємо увагу на негатив, то можемо пройти повз прекрасне, навіть не помітивши цього. Бути позитивним – це не життя в «рожевих окулярах», коли на «гімно» кажуть «цукерка». Це визнання та прийняття реальності, як вона є із свідомим вибором концентруватись на позитивному.

Ось так коротко можна сказати про важливість ментального впливу на життя. Підсумовуючи хочу нагадати важливі речі:

  • Потрібно концентруватись на тому, чого хочеш (а не на проблемах)
  • Створювати позитивні наміри
  • Заповнювати позитивними намірами щоденний «ефір» в голові
  • Працювати над любов’ю до себе та прийняттям себе, щоб дозволити хорошим речам приходити у життя
  • Цінувати те, що маємо та висловлювати вдячність собі, людям, Творцю: вголос, письмово та подумки.
  • Відпускати бажання і знати, що усе потрібне обов’язково прийде, а те, що не прийшло – не потрібне))

Comments

comments

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *