Що таке любов?

Любов – це почуття.

Любов — це стан.

Любов – це Бог.

Є різні бачення любові і різне тлумачення. Це дуже глибока тема і про неї можна говорити багато, освітлювати з різних ракурсах та в різних аспектах.

Цю тему добре розкрив Еріх Фром у книзі «Мистецтво любити».

Якщо ж спростити і сказати коротко, то є закоханість (яку часом приймають за любов), безумовна любов, умовна любов і невротична потреба у любові.

Закоханість — це те, що ми не можемо контролювати і це відбувається на біохімічному рівні. Ми відчуваємо піднесення, «метеликів в животі», нам Світ бачиться в «рожевих тонах»; хочеться стрибати, літати, або навпаки, закутавшись у плед мріяти і марити.

Цей стан може викликати у нас певна людина, але може статись і навпаки: ми починаємо щось таке відчувати романтичне і на цей стан притягується людина. Я думаю, що це пов’язане з біологічними ритмами людини і цей стан з’являється тоді, коли ми на верхівці «синусоїди»,  або коли наше тіло бажає створити нове життя.

З езотеричної та ведичної точки зору «метелики» в животі для жінки – ознака «кармінного» партнера. Тобто такий партнер «зносить нам дах» спочатку від кохання, а потім від страждання.

Це має пояснення і з психологічної точки зору: ми знаходимось у зміненому стані свідомості, в нашому мозку реально відбуваються процеси, як при вживанні деяких наркотичних засобів (як екстазі, наприклад). В такому стані, звісно, ми не можемо адекватно оцінювати ситуацію. Не можемо «в тверезому розумі та світлій пам’яті» приймати рішення. Недоліки партнера тимчасово викликають захват або не помічаються зовсім, а якісь недостойні дії виправдовуються.

Чи є шанс закоханості перерости в кохання – так, звісно. Якщо люди зрілі, відповідальні та готові до роботи над собою – то після закінчення періоду закоханості вони починають будувати стосунки вже з тієї реальності, яка є. Якщо ж люди несвідомі – тоді пара розбіжиться.

Триває закоханість від 1 до 5 років. Залежить від індивідуальних особливостей людини. Саме тому говорять про кризи 1, 3 та 5 років, адже по статистиці частіше бувають розлучення саме через такі періоди спільного життя.

Безумовна любов – це ідеальна любов. Прямо з великої літери — Любов! Еріх Фромм пише, що на таку Любов здатна лише мати до своїх дітей (але також далеко не кожна). Такою Любов’ю володіють Святі та Проствітлені люди.

Уособленням такої Любові в чистому стані є Бог.

Не дарма у всіх релігіях Світу одне з імен Бога – Любов.

Навчитись відчувати Безумовну Любов – це те, для чого ми приходимо в цей Світ.

Це зможе бути можливим тільки тоді, коли ми повністю приймемо себе такими, які ми є, а відповідно інших – такими якими є вони.

Коли ми полюбимо себе повністю, перестанемо критикувати себе і засуджувати, почнемо приймати себе з усіма недоліками та вадами, з нашою «темною стороною» (Тінню в архетипічній символіці), тоді ми навчимось безумовно любити і приймати не тільки наших немовлят, але і партнера, і усіх інших людей Планети Земля. Взагалі, усіх живих істот у Всесвіті.

Часом люди, що займаються духовними практиками, досягають такого стану — стану Безумовної Любові. Але не так просто в ньому залишатись, не потрапляти на «вудочки» системи та негативного впливу інших людей.

Бути постійно в стані Безумовної Любові – надзвичайно складно. З духовної точки зору, — це справа не одного втілення і це є кінцева «станція». Тобто, навчившись цього стану і перебуваючи у ньому перманентно, ми виконуємо Місію, виходимо на вищий рівень і перестаємо перероджуватись в матеріальному Світі.

Все це виглядає дуже абстрактно і нереально. Та насправді ми кожен день можемо робити крокі до Безумовної Любові. Як я вже написала вище, Безумовна Любов до людей та Світу починається з себе. Щоб не плутати це з самозакоханістю, давайте назвемо цю Любов «Прийняття».

Самозакоханість від Любові до себе відрізняється тим, що в першому випадку ми ставимо себе вище інших, а в другому – на рівні. Тобто, «я розумію, що я нічим не краще і не гірше за інших».

Для себе я усвідомила цю любов, коли народила сина і прочитала книгу Луїзи Хей «Зціли себе сам». Я зрозуміла, що любити себе, це як любити цю маленьку дитину, до якої ще немає очікувань та вимагань відповідати соціальним стандартам.

Тобто піклуватись про комфорт, захист, якісне харчування, всебічний розвиток, позитивні емоції, здорове тіло ітп. Це означає хвалити себе буквально «за кожен пук», захоплюватись найменшими досягненнями, а ще краще – просто самим фактом свого існування.

Ось якщо навчитись любити себе так, тоді поступово ми перестанемо бачити недоліки в інших людях, почнемо приймати їх такими, якими вони є, а значить Любити їх Безумовно.

І це вже не буде «рожевими окулярами». Ми будемо бачити ці «недоліки», але вони для нас вже не матимуть ніякого негативного фону.

Умовна Любов. Прагнути Безумовної Любові в подружніх стосунках – велика Місія і ідеал, до якого варто прагнути. В той же час потрібно розуміти, що це надто глобальна задача і треба спокійно ставитись до того, що це буде дуже важко даватись, а подекуди здаватиметься неможливим. Також при досягненні Безумовної Любові виникає розуміння, що усі ми – єдине ціле, кожна людина є частиною Бога і одним з втілень тебе самого.

При такому розумінні, стані Просвітлення,  у людини більше немає гострої потреби до створення стосунків. Вона є з усіма і ні з ким конкретно. Вона вільна від усіх прив’язаностей, бажань і страждань. До такої людини будуть тягнутися інші люди, але якщо партнер не буде на тому ж рівні Просвітлення, то буде страждати від браку уваги саме йому.

Загалом же, з класичної точки зору, Безумовної Любові між подружжям бути не може. Як не крути, а чоловік любить жінку за її красу, позитивну енергію, захоплення ним, вірність, секс, вміння створювати затишок в домі та інше. А жінка любить чоловіка в першу чергу за вчинки: коли чоловік захищає, допомагає вирішувати проблеми, забезпечує, хвалить її та інше. Якщо дуже спрощено, то гармонійні стосунки між чоловіком та жінкою тоді, коли жінка дає чоловіку позитивну Енергію (упаковка може бути різною:секс, борщ, слова підтримки…), а чоловік їй натомість матеріальні блага (дім, гроші, подарунки…).

Варіацій може бути безліч і немає чітких правил… хоча є одне правило. А саме, що в Любові завжди має бути енергообмін.

Як я вже вказала вище, у Енергії може бути різна «упаковка». Насправді, усе в Світі є Енергія. Усмішки, гроші, речі, їжа, спорт, спілкування, допомога, час – все це різні грані втілення Енергії. При здорових стосунках, при здоровій Умовній Любові, завжди є рівноцінний обмін.

В чому ж тоді різниця між Любов’ю та ринковими відносинами?

В тому, що при ринкових відносинах ціна озвучується наперед і ми знаємо: це коштує стільки-то і воно продається усім. Я або купую це, або ні.

А Любов – це коли саме ця людина зачіпає «струни моєї Души». Мені приємно з нею знаходитись поруч, приємний її запах, прийнятні її звички та риси характеру, цінності та прагнення. І я хочу давати: енергію, час та інші ресурси саме цій людині.

Невротична потреба в любові. Якщо гра буде «в одні ворота», якщо в стосунках тільки один з партнерів дає, а інший тільки бере, то довго таким стосунками не тривати. Рано чи пізно, неповернена енергія почне руйнувати радість спілкування та сумісного життя.

Якщо ділиться тільки один з партнерів, а інший тільки бере – це вже не є здоровим і причину можна пояснити концепцією «трикутник Карпмана». Коли один з партнерів грає роль «жертви» або «рятівника», а інший – «тирана» або «жертви».

Ці стосунки називають созалежними і рано чи пізно приводять до спустошення та розриву цих стосунків. Такі ситуації трапляються дуже часто, відрізнятися може соціальний, матеріальний статус пари, культурний рівень, але схема залишається тією ж самою. І першопричиною є таке поняття, як невротична потреба в любові.

Це стається тому, що переважна більшість людей або недоотримали уваги та любові від батьків (або тих, хто їх заміняв), або були буквально «задушені» батьківською любов’ю та гіперопікою. Обидві причини приводять до одного результату: людина виростає і  понад усе прагне отримати ту любов яку не мала або мала у надлишку (а відповідно звикла саме до такого ставлення).

Ті, що недоотримали позитивної уваги та прийняття будуть скоріше в позиції «жертви». Тобто того, хто віддає, віддає, віддає – тільки б його похвалили, тільки б його полюбили. Ті, хто мав любові та опіки забагато, будуть з іншого боку трикутника: будуть брати, брати, брати, поки в «жертви» не закінчиться терпіння і вона не поміняється з «тираном» ролями. Вийти з цього замкненого кола можна, підвищуючи психологічну грамотність, завдяки усвідомленню своїх ролей та їх прихованої вигоди.

 І все ж таке, що таке є Любов?

Любов – це те, завдяки чому ми об’єднуємось з іншими людьми, будуємо з ними стосунки: щоб почуватись добре, отримувати досвід, розвиватись, зростати духовно, зцілювати, зцілюватись, давати або отримувати Уроки Життя.

Переважна більшість людей створюють стосунки, щоб почуватись коханим, цілісним та отримувати тепло і добро.

Кажуть, що здорові стосунки будують ті, хто вже став зрілою та цілісною людиною, наповненою Любов’ю і яким партнер потрібен не для того, щоб взяти щось, а для того, щоб розділити з ним Радість Буття.

Та насправді тільки у стосунках ми можемо зрозуміти, наскільки ми цілісні та наповнені Любов’ю, адже легко бути Святим, будучі самітником в молитвах. Найважче – залишатись таким у взаємодії.  І ніхто так гарно не відкриває нам наші приховані грані особистості, наші травми та недосконалості, як наш партнер.

Легко маскуватись для себе та людей на дистанції, важче для друзів і найважче – для того, з ким ми живемо «бік о бік». Тож наш партнер – це лУпа, збільшувальне скло, що показує нам та іншим людям нас справжніх, завдяки чому як раз ми і можемо навчитись бути цілісною людиною. Можемо навчитись приймати себе повністю, усі свої грані особистості. Адже, щоб щось у собі прийняти, треба спочатку це в собі побачити,  усвідомити.

Тож Любов нам потрібна, нам потрібні стосунки. І немає насправді нічого хорошого чи поганого, правильного чи неправильного. Кожна людина – унікальна, тому і прояви Любові будуть у всіх унікальні, особливі. І немає насправді чітких границь між переліченими мною видами любові: в різні періоди життя ми можемо проявляти кожну з них. І це є прекрасно. Адже Життя буває різне, різні бувають обставини і ми по-різному можемо себе проявляти в них.

А саме головне Любов – це те, що робить наше Життя «смачним» та цікавим. І як співає Валерій Меладзе в пісні на слова свого брата Константина, «И никакого нет смысла в этой жизни, кроме… и никакого нет смысла в жизни кроме Любви».

Тож, що таке Любов?

Певно, що Любов – це є сенс нашого життя!

 

Comments

comments

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *